Я робко сделал шаг к большой двери,
Пред храмом тихо затаил дыханье...
Хочу увидеть чтоже там внутри,
Узнать все таинства мое желание...
Хочу узнать о Боге, о Творце
Хочу увидеть чтоже Он дарует
Я в предвкушении замер на крыльце
Представив как душа моя ликует...
Шагнул вперёд... какая красота!
Благоговенье наполняет душу.
Я начал слушать слово про Христа,
И с упоеньем весть благую слушал...
Кто я? ну да совсем забыл сказать:
Я - просто человек, как все... обычный...
О Боге просто захотел узнать
Хочу узнать Его я сердцем лично...
И я облокотившись о косяк,
Речь проповедника спокойно слушал.
Но вдруг почувствовал - что-то не так
И за спиной я шёпот вдруг услышал:
- Нормально стань, не дома у себя,
Ты где находишься, учись смиренью!
Одежда, глянь, какая у тебя,
Иди и научись благоговенью!
Прервалась песнь внутри... и я с тревогой
Дослушал проповедь и начал петь..
" Не надо, слышишь, петь тебе о Боге,
Исправь себя чтоб на Него смотреть..."
Упрёков море... все учить пытаясь,
С презрением бросали злобно взгляд...
А я сдержать себя внутри стараясь
Тем что я в храме был чрезмерно рад...
Но подошёл служитель и спокойно,
Как будто свысока ответил мне:
- Ты научись себя вести достойно,
Ну а сейчас иди домой к себе...
Я тихо замер за оградой храма..
И горько затуманились глаза...
Душа рыдала, плакала, страдала
Скатилась по щеке моей слеза...
Приятный голос зазвучал спокойно,
Вопрос раздался нежно в тишине:
- Скажи Мне, отчего тебе так больно,
Скажи не бойся, ты откройся Мне?..
- Чего скрывать.. я сердцем к Богу рвался,
И так хотел войти к Нему домой..
Но не пустили, я один остался,
И рядом нету никого со мной...
- Не плачь, сын Мой, что не пустили люди...
И Я откройну тайну для тебя:
Весь этот род, Он сам себя осудит
Ведь места нет там даже для Меня...
Я вздрогнул.. "Кто же Ты?"... я обернулся
Вокруг нет никого...я понял все...
Это был Ты! Я тихо улыбнулся,
И сердце мир с тех пор мое несёт...
Если осудят люди, если злобно
Во след кричат о том что грешен я,
Я обо всем Тебе скажу подробно
И уповаю твердо на Тебя!
Ты видишь сердце, - люди видят внешность...
Ты дал любовь, - а люди судят всех...
Ты для спасенья проявил поспешность, -
А люди в спешке ищут в каждом грех...
Твоя любовь со мной, я Твой навеки!
И не останусь я один уже.
В Тебе нашел живительные реки,
Они отныне у меня в душе...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.