Осколком зла несправедливость
Опять мне душу рассекла
До крови. Где же Божья милость?
И почему не назвала
Всё это сущее паскудством?
Одних Ты терпишь столько лет,
Других наказываешь тут же
За малый промах, - где ответ?
К одним Ты строг, к другим - поблажлив.
Имеешь право, Ты ведь Бог,
Но разве для Тебя не важно,
Что Твой закон толкают в бок?
Тебя не жжёт несправедливость,
Что Ты не учишь доходяг,
И все они, как червь ленивый,
Творят всё то, что захотят?
А может, через подлый случай
Ты пробуждаешь душу мне?
Как бабочку, меня Ты мучал,
То на игле, то на огне.
И скоро в дивный Твой гербарий,
Я попаду весь в неглиже,
И речь здесь вовсе не о таре,
О содержимой в ней душе?
Ты мертвость ткани пробуждаешь,
Давая ей живую боль?
И как из гусеницы, знаешь,
И бабочку создать, и моль.
А бабочка, попав в гербарий,
Эфирным тельцем оживёт,
И справедливо ль всякой твари
Ползущей пузом дать полёт?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
