«Я – не вор и не убийца, -
Утешаешь ты себя. –
С Богом вечно будет длиться
Жизнь безгрешная моя.
С прошлой жизнью я рассталась
И сказала: «Бог, прости!
В мелочах, коль провинялась,
Ты мне, Отче, отпусти.
Сильно я и не грешила:
Не курила, не пила,
А если что-то упустила,
Напомни, Боже, те дела».
И Бог сказал: «Аборты вспомни,
Детей, что так не родились.
И лишний раз себе напомни
Те муки, что на них пришлись».
Себя ты в тот момент жалела,
И боль казалась так страшна.
Но боль дитя твое терпело,
И где сейчас его душа?
Об этом думать ты боялась,
Считала: он – не человек.
Но жизнь в тебе уж завязалась,
И ей назначил Бог свой век.
Но ты взяла топор убийцы
И превратилась в палача.
Из доброй мамы – в кровопийцу,
Убив невинное дитя.
Поплакав и себя жалея,
Забыла вскоре о грехе.
Но кровь дитя ещё алеет,
Напоминая о себе.
Ты перед Богом на колени
В слезах раскаянья склонись,
Забыв о самосожаленьи,
В молитве к Богу обратись.
И за аборты ты покайся,
Об убиенных помолись.
В страшном грехе Отцу признайся –
От тяжких уз освободись!
Тихонова Марина,
Симферополь
Дай, Бог, мне тему для стиха,
Чтобы уверенной рукою
Ложилась за строкой строка,
Что мне подарена Тобою.
Слова, Господь, мне подбери,
Чтобы за сердце задевали,
Людей к Иисусу бы вели,
Глаза на Бога открывали.
Люблю Господа и стараюсь жить так, как Он учит.
Мой девиз: В главноем - единство, во второстепенном - свобода, во всем - любовь!
Член Союза христианских писателей Украины
Любое копирование и распространение работ ТОЛЬКО с
письменного согласования с автором.
Сборник рассказов "Выход есть!" и "Алешкины истории" можно заказать по удобным вам адресам: http://www.bible.org.ru/page.php?id=9
Также вышел сборник рассказов "Открытыми глазами"
В 2014 г. вышли "Сказки старого пруда"
СЛАВА БОГУ!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
