Жила-була тиха, скромна Зіронька, на цілому небі такої не знайти. Її однолітки-зірочки вже давно виблискуючи навколо промінням, хвалились одна перед одною своїми здобутками. Мала Зіронька не вважала, що у неї теж такий яскравий блиск, як у подруг. Вона не вміла та й не любила хвалитись собою. Проте, ще не було такого випадку, щоб вона комусь не допомогла, не поспівчувала. Чи то одинокий подорожній заблукає в нічній темряві, чи якась тваринка, вона одразу ж спішить їм на поміч.
Якою б холодною або похмурою не видалася ніч, маленька Зіронька завжди була на своєму місці.
Вона думала: «А може сьогодні якраз той день, що комусь потрібна буде моя допомога!», і рушала на варту. В той час, як її подруги веселилися і підморгували молодому Місяцю, Зіронька стояла на чатах.
за таку відданість роботі і скромність, подруги називали її дивакуватою. Можливо, через це з нею мало хто й дружив. Дехто з великих зірок до Зіроньки навіть не вітався. Особливо гордою була одна Холодна Красуня з іншого кінця неба.
Одного разу посеред зими зібралися зірочки серед неба хоровод водити. Убрали свої найблискучіші шати, що їм батьки придбали, та й ну красуватись серед ясної ночі. Тільки мала Зіронька, не могла собі того дозволити, бо й батьки її були скромними, тож стояла собі тихо скраєчку - не кликали її товаришки до танцю.
Аж тут раптом урочисто пролунав янгольський голос:
- Прошу уваги!
Навіть дядько Місяць, що було задрімав, показався з-за хмари.
- Що трапилось? – стали перешіптуватись між собою зірочки. - Що сталося? Що скоїлося?
- Наш Творець хоче, щоб одна з вас послужила Йому у важливій справі! - мовив Янгол.
- Я! Я! Я! – загаласували одна перед одною зірки.
- Тихо будьте! – обізвалась Холодна Красуня з іншого кінця неба. – І так зрозуміло, що наш Творець вибере найкращу, тобто мене.
Замовкли всі: «І правда, кого ж, як не її може вибрати Творець неба і землі для Своєї важливої справи?»
А Холодна Красуняя вже пропхалася наперед і стала перед Янголом.
- Ось я! – зверхньо поглянувши на своїх подруг-зірочок, мовила вона.
- Ні, не про тебе казав мені Творець, а… - Янгол розгублено озирнувся. – А! – вигукнув зраділо. – Ось вона!
Всі зірки та Місяць глянули на скромну Зіроньку та здивувалися.
Зітхнули зірки: «З Творцем не сперечаються. Йому видніше». Але й сказати щось погане про приятельку не могли - мала вона, проте старанна.
Отак полетіла Зронька нову службу нести. Безстрашно залишила рідний куточок небес і поринула в невідомі краї. Їй було досить знати, що її потребував Сам Творець.
* * *
У темному небі, над Вифлиємом ярскраво горіла Велична Зоря. Її світло вказувало шлях до міста Давидового, в якому народилося Дитятко Боже - Ісус Христос, Спаситель світу. Три мудреці-звіздарі поспішали за її променями до вертепу - вклонитися новонародженому Цареві, тому Хто створив землю і розпростер небеса, і навіть кожну зірку знав на ймення.
* * *
- Яка вона гарна! Яка ясна! Чому ми раніше не помічали її краси? - шепотіли поміж собою серед ночі зірки.
- А я її знаю! Вона була моєю подружкою! - радісно хвалилась одна дрібна Зірочка, показуючи на Вифлиємську Зорю, яка колись була малою смиренною Зіронькою, та за Божим промислом того дня стала відомою на цілий світ і на всі віки.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 10406 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Кухня Мироздания… (Это просто - наша работа) - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Как нашей Пищей являются – Физические Тела Низших Животных…, кои Мы Никак Не Уподобляем Своему Образу и Подобию, а посему Поглощаем Их без Зазрения Совести и Раскаяния в Содеянном (или Попустительствующим) Нами…
Так же и Пищей Создателя являются – Наши Духовные Тела…, кои Представляют Собой Мельчайшие Клеточки Вселенского Организма Творца…
В Своё Время Все Души-Закуски Попадут в Подобающее только Им Одним – Место…
…Кто-то на Стол Создателя (Званные, Избранные на Пиру Бога)…
…Кто-то в погреб для Выдержки и Хранения (Ожидания своего Часа)…
…а кто-то на переработку и переделку Сознания (Уничтожение, Тронутой Плесенью Порока Личностной Основы)…
Слишком Многие Негативные Сущности Мироздания Пытаются полакомиться Человеческими Душами, ибо Паразитируют на Них, хотя и Не Принадлежат (Никак Не Относятся) к Нашему Миру…, а посему Не Имеют Законного Права на Сбор Семян, ими Не Сеяных…, но Алчно Желаемых…
В том чтобы Не дать Им эту Возможность, состоит Часть Нашего ОбщеПланетарного Долга…
Светлым Достойным (Духовно Живым) - Светит Мечта Рая…
Некоторым из Них… Место Рядом с Творцом… за Его Столом Сознания и Бытия…
Тёмных Недостойных (Духовно Мёртвых) – Как голодный Пёс, Жаждущий хоть Кости от Духовной Плоти… Ожидает Ад… (Разрывание-Растаскивание) Духовной Плоти Иномерными Падальщиками…
Нас же Самих, Ни на Мгновение Не Покидает Бесконечная Работа по Отбору, Сортировке, Сопровождению и Защите Добрых Зёрен Вселенского Посева… от Ненасытной Своры, Стремящейся Любыми Путями Заполнить Свою Вечно Зияющую Духовную Пустоту (Утробу)… и затем, Войти в Наш Земной и без Того уже Несчастно-Несправедливый и Несовершенно-Разумный Мир…
Но, сия Утроба - Бесконечна и Никогда Не Сможет Насытиться… Индивидуальными Душами, кои Она Беспощадно Превращает из Великого Вечного Творения Вселенской Мечты – во Временное Безликое Месиво Питательного Бульона Хаоса и Деградации…, Распада и Тления…
Различие Качеств Человеческих Сознаний Порождает Различие Их Человеческих Судеб…, Закусок…
…Меньшая Часть из которых – будет плотоядно съедена Создателем… и Продолжит Свой Дальнейший Жизненный Путь уже в Составе Его Вселенского Организма…
…Большая Часть будет – Безжалостно Уничтожена, за Ненадобностью и Негодностью (НеДОБРО-КАЧЕСТВенностью)…
…и лишь Крайне Ничтожная, но ЛУЧШАЯ Их Часть - Послужит Основой для Следующего Посева…
…Посева Человеческих Зёрен в Иных - Неразумных и Пока Ещё - Бездуховных Мирах Тёмного Хаоса, лишённого Истоков Духовного Бытия…
…ибо – Посев Этот, есть – Основа Жизни Мироздания…
…в Различных Формах…, в Различных Телах…, в Различных Вселенных…
…но, Непременно, Всегда с одним и тем же ЗЕРНОМ, - С ЧЕЛОВЕЧЕСКИМ СОЗНАНИЕМ!..
Пусть это сказано – Образно, Непривычно и Непонятно…
…но лучше ТАК, чем вообще - НИКАК…
