Церква – це не секта обмежених, тупих та короткозорих, релігійних фанатиків. Церква – це далеко не те, що більшість собі уявляє. Церква – це сучасні, вільні, грамотні, виховані люди. Котрих не задовільняє гріховний стиль життя, для них це дуже вузько й примітивно. Пиво, цигарки, горілка, вино, наркотик, розпуста – це їжа для слабих людей. Сильні люди вибирають сильні речі і церква, це те місце, те середовище, де слабі стають сильними. Й тому, вчорашні п’янички й наркомани в церкві стають людьми високого духу й інтелекту.
Комуністична ідеологія виставляла віруючих в дурному світлі. Але приходить час, коли Бог розставить все на свої місця і володарювати на землі будуть не безбожники, а святі люди.
Церква – це те місце, де слабі стають сильними, хворі – здоровими, бідні – багатими.
Церква – це те місце, де, зрештою, людина стає людиною, в повному розумінні цього слова.
Церква – це те місце, де людина дізнається про своє покликання і займає високу, вірну позицію на землі.
Церква – це зібрання сучасних, стильних, наповнених Духом Святим, людей.
Ніде ти не знайдеш справжню волю, радість та любов, як лише в біблійній, сучасній церкві.
Я не рекламую Церкву, а лиш ділюся своїми враженнями та переживаннями, будучи в Божій церкві.
Церква – це те місце, де ти звільняєшся від заздрості, гордості й плотських амбіцій. Церква – це те місце, де ти звільняєшся від гріха і входиш в Божественну свободу повноцінного щасливого життя.
Церква – це місце яскравих кольорів, чітких контрастів, глибоких почуттів, справжніх відносин, вільних емоцій.
Церква – це місце, де ти в гармонії з Богом, в гармонії з ближнім та в гармонії з усім творінням Божим.
Церква – це місце возстановлення особистості та розкриття твого потенціалу.
Церква – це представництво Бога на землі.
Якщо ти знайомий з якоюсь іншою церквою, то значить тобі ще не пощастило знайти справжню церкву. Шукай і знайдеш, бо хто шукає – знаходить.
Як тільки тобі вдасться знайти справжню церкву, не вагайся, але приєднуйся, ставай частиною такої церкви. Бо лише тоді ти по-справжньому зрозумієш, що таке життя, котре подарував тобі Бог.
Бути в волі Божій, це велике, глибоке задоволення і повсякчасне переживання Божої присутності.
Мир, спокій, впевненість в завтрашньому дні, насолоду життям, благополуччя в домі. Все це ти можеш набути, перебуваючи в Божому домі, що є Церква, стовп і підвалина правди.
Юрий Рабый,
Кузнецовск Украина
Хочу пробуждения, ищу, молюсь об этом с 1991 года! Живу в Кузнецовске Ровенской области, Украина e-mail автора: urran@ukr.net
Прочитано 18220 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,2
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Просто супер! Там мыслить о Церкви может только посвещенный человек который не посещает Церковь а ПРИНАДЛЕЖИТ ЦЕРКВИ! Комментарий автора: Дякую, дуже дякую!
Михаил
2008-09-28 17:30:53
ап. Павел рекомендовал: думайте о себе скромно. Автор прошёл мимо. Всем хочется быть элитой. А кого гнать то будем? Элиту гнать негоже. Ну если Вы в духовном смысле, то куда нам до Вас.
Какие то дурачки элиту да к дереву, гвоздиками. И невдомёк, что руку на саму элиту подняли. Одно дело - дурачки.
А "мы" - элита...
Публицистика : Зачем завидовать безумным? - Николай Николаевич «Великое приобретение — быть благочестивым и довольным. Ибо мы ничего не принесли в мир; явно, что ничего не можем и вынести [из него]. Имея пропитание и одежду, будем довольны тем. А желающие обогащаться впадают в искушение и в сеть и во многие безрассудные и вредные похоти, которые погружают людей в бедствие и пагубу; ибо корень всех зол есть сребролюбие, которому предавшись, некоторые уклонились от веры и сами себя подвергли многим скорбям. Ты же, человек Божий, убегай сего, а преуспевай в правде, благочестии, вере, любви, терпении, кротости». (1Тим.6:6-11)
Поэзия : Из Магнитки о сущности любви - Светлана Шербан - Спасибо за стихотворения, очень интересно. Всегда мучаюсь вопросом, это правда или вымысел? И где граница? (читатель)
- Сама идея отдельно про это задуматься возникла из вопроса"его"друга, насколько я всё выдумываю. И мне пришлось оправдываться, что для него это - чистый вымысел - он же не любил! А для меня - моя непогрешимая ВНУТРЕННЯЯ реальность - меня иногда циклит, как на картинке из памяти - вот утро - и я на цыпочках крадусь в душ из его постели - и натыкаюсь на предметы, вызывающие дежавю - на столике ручка "Паркер" - мне Армен такую дарил - моя любовь из "первой молодости", вот тюбик пасты - и у меня в номере точь-в-точь, шампунь - точно знаю, дают по талонам - это же 90-е и только москвичам - мне за взятку такой же продали... А свитер - просто брошенный у кабинки - и я всю нерастраченную нежность вкладываю в эту вещь - выворачиваю - утыкаюсь в него и дышу дорогим мне запахом - и мне хочется остро быть с ним - и не уходить - и надо быть утром у себя в номере - и я ухожу - и он не просыпается - а свитер я развешиваю в изголовье - и это против правил и субординации - он не просил меня хозяйничать и примеряться к чужой роли(жены?) Короче, что там за окном - всё равно - какой век, какое кино, какие полит игры - примитивно хочу от него ребёнка и надеюсь, что в этом есть смысл... Вот как-то так, если перевести... с русского на русский.
(автор)
Простите за натурализм и избыточные подробности. Это уже было всё очень давно. Уже нашим близнецам в этом году по 18 будет.
Спасибо ВАМ.
